Щорічно в Донецькій області порушується понад 45 тисяч кримінальних справ, більш як 90 відсотків із них розслідує міліція

— Василю Івановичу, адже ви не «стовідсотковий міліціонер», тобто не та людина, котра після інституту чи армії прийшла у міліцію й відслужила в одній системі все життя. Ви працювали слідчим, суддею, адвокатом і тільки потім стали керівником слідства...

— Цілком правильно. Але свою юридичну кар’єру я починав 1980 року саме слідчим, причому рядовим співробітником. Що стосується адвокатської і суддівської діяльностей, то повірте: це чудово допомагає. Мені як керівникові доводиться приймати рішення, радити, контролювати, підказувати своїм колегам. І тут отриманий досвід — безцінний. Подивитися, як кримінальна справа розслідувалася з точки зору адвоката і судді, а не внутрішньовідомчим поглядом, украй корисно насамперед для нас самих. «Нестиковки» й огріхи видно відразу!

— Останнім часом мас-медіа особливу увагу приділяють резонансним дорожньо-транспортним пригодам, пов’язаним із загибеллю людей. Ці випадки викликають і підвищений громадський інтерес...

— Зрозуміло, що від таких пригод ми нікуди не подінемося. Приміром, тільки в Донецькій області зареєстровано більш як 880 тисяч одиниць автотранспорту, не рахуючи транзитного. За такої кількості машин аварій не уникнути. Але як мінімізувати кількість хоча б тяжких дорожньо-транспортних пригод? Особисто я покладаю чималі надії на профілактику. Поки що, певна річ, рано говорити про сталу тенденцію, але за два тижні з моменту введення нових норм за Правилами дорожнього руху ми порушили п’ять кримінальних справ за фактами ДТП зі смертельним результатом, хоча за два попередні тижні таких справ було порушено дев’ять! Різниця досить відчутна, тим більше, що йдеться про людські життя. Можна зробити простий висновок: водії почали їздити обережніше, поводитися обачніше — тобто закон запрацював.

Справи з дорожньо-транспортних пригод належать до категорії найскладніших. Саме тому для їх розслідування два роки тому в нашому слідчому управлінні було створено спеціальний відділ. Найчастіше постраждалі скаржаться на тривалі терміни розслідування. Але вони можуть бути викликані цілком об’єктивними причинами. Наприклад, великою кількістю спеціальних експертиз, які, на жаль, швидко не проводяться. З початку року ми направили в суд більш як 880 справ по цій лінії. Це справи і нинішнього року, і минулого.

Днями завдяки коштам, виділеним МВС, ми одержали комп’ютери, два десятки спеціальних уніфікованих валізок слідчого і кілька десятків цифрових відеокамер. Уся ця техніка безпосередньо використовуватиметься під час огляду місця скоєння злочину чи ДТП. Уже в найближчому майбутньому плануємо обов’язкову відеофіксацію огляду місця дорожньо-транспортної пригода, якщо вона сталася зі смертельним наслідком. Цей крок допоможе об’єктивному розслідуванню, а також дасть змогу уникнути необґрунтованих претензій на адресу слідчого.

— Які, на вашу думку, найнагальніші проблеми слідчих?

— Це і технічне оснащення, і навантаження: у середньому кожен наш співробітник розслідує майже сім кримінальних справ на місяць. Безумовно, існує кадрова проблема. Хорошого слідчого — втім, як і взагалі міліціонера — потрібно виростити. Міцним профі він стане, у кращому разі, через сім-вісім років. Це при тому, що в нього будуть хороші вчителі-колеги. Але де взяти стільки наставників, якщо в деяких райвідділах — всуціль молодь, учорашні випускники? Найчастіше там стаж роботи більше п’яти років має тільки керівник слідчого підрозділу. Його ще самого вчити треба б! Існує, звичайно, і матеріальна проблема: хто ризикне сказати про те, що зарплата співробітника міліції відповідає його праці, умовам, в яких він служить?

На мою думку, слідство має бути підрозділом елітарним у найкращому значенні цього слова. Сюди повинні потрапляти люди за покликанням, які мають міцні юридичні знання, здатні удосконалюватися, гарні психологи. І, звичайно, у них не повинно бути дитячих уявлень про те, що слідчий — це суто кабінетний працівник, який зайнятий тільки тим, що наліво-направо роздає вказівки. Бо у житті все трохи інакше.

Незважаючи на всі проблеми, ми витримуємо досить стабільні показники: наприклад, розкриваємо дев’ять з десяти скоєних убивств. За 11 місяців цього року ми направили в суд більш як 17 тисяч кримінальних справ. Серед них — і досить складні. Приміром, у суд передано і розглядається справа за звинуваченням жителя Єнакієвого, на рахунку якого — серійні вбивства пенсіонерів; днями направлено в суд кримінальну справу за обвинуваченням 14-літнього жителя Часового Яру, що з особливою жорстокістю вчинив убивство семирічної дівчинки; у Макіївці розкрито вбивство восьмирічної школярки, її 21-літнього сусіда, якого підозрюють у скоєнні злочину, затримано; у Донецьку ведеться розслідування кримінальної справи, де донька замовила вбивство власної матері; у Костянтинівці розслідується кримінальна справа стосовно серійного ґвалтівника, жертвами якого ставали діти і підлітки.

— Василю Івановичу, наша розмова відбувається напередодні вашого професійного свята — Дня української міліції. Що побажали б своїм колегам?

— Побажати колегам хочу, звичайно ж, здоров’я, витримки і в будь-якій нелегкій ситуації залишатися на сторожі порядку.